Ірпінські алкаші

Lyrics

Веселий і Дімон в Ірпіні тепер, Дімон звільнився, а Веселий - СЗЧ тепер. На вулиці крокують, як у строю, А в руках не автомат - горілка свою. „Братє, давай! Наливай же скорєй, Чи ми в тилу, чи в бою – за нас не жалій!" На районі їх знають всі, як братів, Шо вночі по Ірпіні ходять без слів. „Ой, ма-а-айє", кричить молдаван, Ірпінь під ногами – гулянка йде на розмах. „Давай, Дімон, ми ж тепер в тилу, Ржом от души, аж до самого чолу!" Дімон каже: „Баже, да війна не просте, Дар зя попал в тилу - ма, та шо нам ше!" Веселий згоден, сміється як вовк, „Хай все горить, давай шо є - ще на ковток!" Под ліхтарями міста, як два легіонари, Ірпінь для них як би новий ля ринг-віатваре. Тепер це їх фронт, вулиця - мір, І всі там знають, хто тут на фірм. „Ой, ма-а-айє", кричить молдаван, Ірпінь під ногами – гулянка йде на розмах. „Давай, Дімон, ми ж тепер в тилу, Ржом от души, аж до самого чолу!" Веселий піднімає: „Йой, шо за кайф, Тепер тут воюєм, у фраєрів пай!" Дімон підхоплює: „І ніхто не указ, Ірпінь – столиця молдавський приказ!" „Грміть, місто, світіть - лампади, Бо ми тут герої, шо вдома за правди". Крик з сміхом змішується, мов фокляр, І йдуть по районі, як "паскудні зір". „Ой, ма-а-айє", кричить молдаван, Ірпінь під ногами – гулянка йде на розмах. „Давай, Дімон, ми ж тепер в тилу, Ржом от души, аж до самого чолу!" Так і йдуть вулицею, два буха-бійці, З пляшкою в руках і з серцем в руці. Ірпінь підкоряють, як той старий фронт, І в душі у них мир і той „нєрумонт".