Кохання 4

Lyrics

Я думаю, кохання - це не квіти... Не місячні прогулянки вночі... Кохання-це дивитися, як діти Дрімають в нього тихо на плечі... Кохання не в красивих подарунках І навіть не в закоханих словах... Не в пристрасних солодких поцілунках, А в сяючих, турботливих очах... Кохання у горнятку з теплим чаєм, У витримці і вмінні промовчать... У тому, що так рідко помічаєм І часто забуваємо сказать... Любов не у стрункому її стані, А в променях на кутиках очей... Кохання це не те, що на екрані, А глибоко у душах двох людей... Любов у суперечках і прощенні, У помилках і вмінні пробачать... Кохання це не мить одна натхнення, – Це вічність, що навчає нас чекать... Чекати, поки станемо мудріші, Бо молодість з роками промайне... Та лишиться у серці значно більше... Турботливе, сімейне, мовчазне... Кохання в сивині на срібних скронях, У зморшках і у тихій хрипоті... В турботливих натружених долонях, Незмінно найтепліших у житті... Кохання у розмовах аж до ранку, А часто у мовчанні в унісон... У наглухо зачинених фіранках, Щоб вітер не бентежив її сон... У шапці, у пігулках і бульоні... В хворобах, у проблемах і сльозах... Буває, у підвищеному тоні... Та завжди у закоханих очах... Я знаю, що кохання - це не квіти, Не довгії зізнання у вірші... Це сила, щоб назавжди оселити Його краплинку – його душі... І навіть, як час втече рікою... І старість постукає у дім... Не зможе надихатись тобою, А ти не зможеш знудитися ним... І будете щоранку милуватись Тим сріблом, що в скроні упаде... Так легко у любові помилятись Та знайте, що вже ваше вас знайде... Ви тільки-но зумійте дочекатись, Встояти у спокусах і брехні... І серцем так насправді закохатись, Мов квіточка у сонці навесні.