Сніжинки 9

Lyrics

[INTRO]
[MALES]
Білим пухом ,
Іскристими , чарівними, дзигами ,
Лапаті білі сніжинки ,
Землю Вкривали ,
Первозданною , чистою,
Зимовою ковдрою ,
Білі , лапаті, пухнасті , милі ,
На кущ троянди падали ,
З вітром пожовклі листя вітрила ,
Гойдали ,вкривали .
Напівоголене гілля ,
Турботою обіймали .
Такий самий кущ трояндовий,
Як ми з тобою колись посадили .
[VERSE 1]
[FEMALES]
Такими ж різними,
Як ми з тобою,
Літали , падали , кружляли.
Як І ми колись,
Говорили (і мовчали),
Сміялись (і навіть плакали),
Раділи (і сумували),
Сварились (та завжди мирились),
І разом залишались ,
Здавалось навіки ,
Тепер обірвалось ,
Як таке сталось?
Ми ж теж ,
Один одного,
Ковдрою Вкривали ,
Теж з ніжністю , турботою,
Кохали .
І зими теплими бували .
[VERSE 2]
[CHORUS]
Пухнасті,білі зірочки , літали ,
Падали , кружляли, на щоку сідали,
Таяли , спогадами сповзали,
Прісними краплинами ,
Зимовими сльозами,
Кружляли, від подиху таяли,
Згорали,
По віям і волоссі ,
Ніжними спогадами,
Талими краплинами стікали ,
Лоскотали , за душу кусали ,
Самі згорали і нас пригадали .
[VERSE 3]
[MALES]
Нагадали , як губи твої,
З посмішкою говорили,
Бачили очі , що вибирали .
Спочатку здавалось,
Що не очі обирали,
А зверху десь нас парували ,
Що боги тебе подарували .
Тепер, обірвалось,
Згоріли,
Розтаяли ,
Обірвалось.
Богами чи долею ?
Хотіли, чекали, будували,
Ростили , мріяли , раділи .
Не вберегли,
І зовсім трохи бракувало,
Згубили,втратили ,
І обірвалось.
[VERSE 4]
[FEMALE]
Коли руки твої обіймали ,
Завжди було мало .
З Посмішками милими ,
В радості тонули ,
Малювали,
В грудях калатало ,
І було мало .
Хвилею накривало,-
Навіки до нестями .
Так було ,
І здавалось, так і буде,-
Не вберегли,
Не вшанували ,
Втратили,
Обірвалось.
[VERSE 5]
[CHORUS]
(MM MMM MMMM HMMHMMMHMM)
Зі стріхи бурульки звисали ,
Іклами гострими ,
Замерзлими зимовими сльозами,
Кришталеві ,
В своєму холоді ,
Під сонечка теплом ,
Таяли , крапали , плакали .
Душу різали,
Так ніби доленьку ,
Лихою сльозою зкроплену ,
Оплакували .
Шукали і не знайшли,
Будували і зламали ,
Не зрозуміли, не цінували,
Втратили , обірвалось.
[VERSE 6]
[CHORUS]
Коли руки твої обіймали ,
Завжди було мало .
З Посмішками милими ,
В радості тонули ,
Малювали,
В грудях калатало ,
І було мало .
Хвилею накривало,-
Навіки до нестями .
Так було ,
І здавалось, так і буде,-
Не вберегли,
Втратили,
Обірвалось.
[OUTRO]
[FEMALE]
А хотілось до старості,
Допоки зозуля накувала,
І якими ми є батьками?
Хіба такими бачили себе?
Чому так сталось?