Lyrics

Вітер розносить дим, час застиг, мов кадр,
Ти сидиш у спокої, а я в огні, як ад.
Твій світ — лате з пінкою, мій — попіл і слід,
Ми живемо в різних реальностях, кожен у свій бік.

Ти питаєш: "Чого ти такий мовчазний?"
А я чую клацання дрона, як звук останній.
"Чого ти такий далекий, чого не дзвониш?"
Бо кожен дзвінок — це біль, що знову тисне.

"Чого не радієш, тут же мирно?"
Твій світ спокійний, а мій — дивний і гіркий.
"Ти ж герой, ти тримаєш усіх на плаву!"
А я тримаюся, бо більше нема куди впасти.

Ми різні світи: ти — у світлі, я — в тіні,
Ти дивишся в небо, а я в землю, де згинули дні.
Твій світ цілий, а мій — розбитий, мов скло,
Між нами — прірва, що ніколи не звела мостів.

"Як там зарплата? Чи вистачає?"
Ледь зібрав на спальник, сухпайки доїдаю.
"Ти ж герой, ти потрібний країні!"
А герою сниться тиша серед війни.

"Скоро все закінчиться, ти побачиш родину."
А я думаю про тих, хто не пережив годину.
Тут кожен крок — це вибух, кожна мить — страх,
А ти говориш про спокій, сидячи на диванах.

Ми різні світи: ти — у світлі, я — в тіні,
Ти дивишся в небо, а я в землю, де згинули дні.
Твій світ цілий, а мій — розбитий, мов скло,
Між нами — прірва, що ніколи не звела мостів.

"Чому не дзвониш? Що ти там бачиш?"
Я бачу небо, що палає в ночі без удачі.
"Чому мовчиш? Там же все спокійно?"
Спитай це у тих, хто тепер лише пам’яттю вільний.

Не шукай мене у дзеркалах спокою,
Я — лише тінь, що йде під землею.

Це не мир і не світ, це розлом між світами,
Ти живеш, а я бачу, як горить все під нами.
Не проси мене повернутись таким, як був,
Бо я залишив себе в окопах, у вогні, у снігу.