Lyrics

Веселий і Дімон в Ірпіні тепер,
Дімон звільнився, а Веселий - СЗЧ тепер.
На вулиці крокують, як у строю,
А в руках не автомат - горілка свою.

„Братє, давай! Наливай же скорєй,
Чи ми в тилу, чи в бою – за нас не жалій!"
На районі їх знають всі, як братів,
Шо вночі по Ірпіні ходять без слів.

„Ой, ма-а-айє", кричить молдаван,
Ірпінь під ногами – гулянка йде на розмах.
„Давай, Дімон, ми ж тепер в тилу,
Ржом от души, аж до самого чолу!"

Дімон каже: „Баже, да війна не просте,
Дар зя попал в тилу - ма, та шо нам ше!"
Веселий згоден, сміється як вовк,
„Хай все горить, давай шо є - ще на ковток!"

Под ліхтарями міста, як два легіонари,
Ірпінь для них як би новий ля ринг-віатваре.
Тепер це їх фронт, вулиця - мір,
І всі там знають, хто тут на фірм.

„Ой, ма-а-айє", кричить молдаван,
Ірпінь під ногами – гулянка йде на розмах.
„Давай, Дімон, ми ж тепер в тилу,
Ржом от души, аж до самого чолу!"


Веселий піднімає: „Йой, шо за кайф,
Тепер тут воюєм, у фраєрів пай!"
Дімон підхоплює: „І ніхто не указ,
Ірпінь – столиця молдавський приказ!"

„Грміть, місто, світіть - лампади,
Бо ми тут герої, шо вдома за правди".
Крик з сміхом змішується, мов фокляр,
І йдуть по районі, як "паскудні зір".

„Ой, ма-а-айє", кричить молдаван,
Ірпінь під ногами – гулянка йде на розмах.
„Давай, Дімон, ми ж тепер в тилу,
Ржом от души, аж до самого чолу!"

Так і йдуть вулицею, два буха-бійці,
З пляшкою в руках і з серцем в руці.
Ірпінь підкоряють, як той старий фронт,
І в душі у них мир і той „нєрумонт".