Lyrics

Жив один чоловік на цім світі...
Був ворожий, жорстокий до всіх,
Мав він очі мов кров'ю залиті
Й не один на душі тяжкий гріх...

Ненавидів усіх він і сталось
Якось так, що зустрів на шляху
Саму смерть, що землі не торкалась,
Чорну, темну й, мов хмару, легку...

— Ну, привіт, чоловіче! — сказала.
Він здригнувся і лиш промовчав...
— За тобою, повір, наглядала
Дуже довго, ти не помічав?

— Ні... — промовив він злякано й тихо
Та не бійся мене, не уб'ю.
Залилася кістлява враз сміхом:
— Подарунок тобі лиш зроблю...

Все, що хочеш проси, все дістану...
Таких темних сердець, як твоє
Я ніколи в житті не стрічала,
Тож бажання одне в тебе є!

Чоловік враз невпевнено мовив:
— Хочу звіра у тебе просить,
Щоб був спраглий до болю і крові
І не вмів співчувать і любить...

Щоб вбивав тисячами і зразу,
Щоб з собою розруху лиш ніс,
Щоб страшніший він був од прокази,
Щоб тебе навіть став він страшніш!

Смерть оскалилась: "Гарне бажання!
Я чекала від тебе його...
Перевершив мої сподівання!
Скоро матимеш звіра свого!

Він вбиватиме душі й надії
І нестиме лиш втрати і біль.
Поряд з ним люди будуть, мов звірі
І серця їх, мов лід крижаний!"

— А господар звірині хто буде,
Як помру я, мій вік пролетить?
— Завжди знайдуться в світі люди,
Які схочуть його прихистить!

— Просміялася смерть хрипотою
І розсіялась з вітром вона...
Залишила лиш слід за собою:
Звіра-вбивцю на ймення Війна..