Lyrics

Темне небо, дим застеляє очі,
На землі герої, що не прийдуть опівночі.
Кожна куля — це вирок, кожен крок — мов останній,
А у владних кабінетах панує самообман.

Їхня мова — це числа, контракти і схеми,
А тут, на фронті, життя обривається темним.
Вони відправляють нас боронити кордони,
Ті, що давно продані, як безцінні ікони.

Коли сонце сідає, земля пахне кров’ю,
Чи варта та свобода, змішана з любов’ю?
Там, де душі горять під холодним вітром,
Тіні мовчать, але шепочуть: "Не завтра, а нині".

Мати молиться тихо: "Поверни мені сина",
Але замість нього приносять провину.
Їм байдуже до болю, до сліз, до страждань,
Їхній світ — це гроші, їхній бог — карман.

Ми йдемо вперед, хоч земля вже горить,
Запитуючи себе: "Чи вартий цей світ?"
Де ті, хто керує, коли плачуть поля?
Де ті, хто рахує, коли падає зоря?

Життя — це спіраль, де біль міняє віру,
Але чи знайдеш ти правду за ширмою фальшивою?
Справедливість мовчить, коли дзвонять дзвони,
І здається, вони лише для мертвих героїв.

Свобода — це не слово, це рана глибока,
Це сльози солдатів, що гинуть між строками.
І хай пам’ять буде живою в серцях,
Бо правда вмирає, якщо мовчать у віках.

Душі тих, хто впав, кричать із землі:
"Не продайте нас вдруге у ці страшні дні!"
Ми будуємо завтра на попелі й крові,
Але без правди майбутнє — лише тіні в обнові.