Lyrics

Я вірю вилюдей

А я люблю простих людей…
Таких, які говорять щиро…
Які сміються до дітей,
Не мріють про розкішну віллу…

Які недоліки свої
Знаходять сили визнавати…
У них всередині бої
Ведуться з темінню завзято…

А я люблю людей простих,
Які уміють пробачати…
Таких, що бачать власний гріх
І вміють вчасно промовчати…

Людей, які живуть життям…
Саме живуть, а не існують…
Їм не потрібен зайвий крам,
Вони кохання не купують…

Людей, які своє плече
Підставлять у скрутну годину…
І не згадають вам про це,
Як час якийсь потому сплине…

Людей, що світяться добром,
Говорять правду просто в очі…
Не зловживають за столом
І помсти кривдникам не хочуть…

Людей, які брудні плітки
За спиною не стануть плести…
Вони не слухають чутки,
Хай хто б хотів про щось донести…

А я люблю людей простих,
Таких, які книжки читають
І виглядають перший сніг
І визнають, чого не знають…

Людей, які цінують мить
І не чекають на суботу…
У них в очах вогонь горить,
А в серці віра та турбота…

А я люблю людей простих,
У чомусь геть не ідеальних …
Але справжнісіньких-живих!
Не слід сприймати це буквально…

Люблю людей, які лице
Своє за маску не ховають…
Люблю людей – кричу про це!
Кому? Навіщо? Я не знаю…

Я вірю в силу тих людей,
Незримо сховану у них…
Що серцем рветься із грудей
А я люблю людей простих…

І пройде час і змінить світ
До невпізнанності усюди…
Але не зникне вічний слід,
Який залишать світлі люди…