Lyrics

[MALES]
А осінь насправді не люблять самотні...
Людей зігрівають не светри та чай,
А теплі й глибокі, неначе безодня,
Обійми й розмови...Той трепетний край
[FEMALES]
У рідному серці, куди заховатись
Так легко від зливи і всіх холодів...
Не можуть всім серцем своїм закохатись
У вітряну пору протяжних дощів
[CHORUS]
Ті люди, що звикли лишатись одними...
Яким не знайоме ясне почуття,
Коли від любові ростуть за плечима
Невидимі крила і серцебиття,
[MALES]
Неначе зникає, від зовсім дитячих
Кумедно-наївних сердечних думок...
Коли не від суму, а з радості плачеш
Від щастя і віри у диво з казок...
[FEMALES]
Коли не чекаєш на зраду і можеш
Довірою змити прихований страх...
І жодна погода в ту мить не тривожить...
Коли одягаєш із трепетом шарф,
[CHORUS]
Який простягає твоя половинка
Турботливо й ніжно з словами:" Скоріш
Давай одягайся, на вулиці зимко...
І в'язану шапку- так буде тепліш!"
[MALES]
А осінь гнітюча, холодна і темна
Для тих, хто насправді самотні в душі...
І маски вдягають на серце даремно...
На жаль, не сховають протяжні дощі
[FEMALES]
Їх сльози ...Тож прошу, зустрівши людину,
Пригнічену вітром осінніх дощів,
Спиніться! Як часто проходим невпинно
Повз серце самотнє...Лиш декілька слів
[CHORUS]
Достатньо ласкавих, промовлених щиро,
Краплинка підтримки і трішки тепла...
Самотність руйнує і робить безсилим...
Та всі ми спроможні промінням добра
[MALES]
В очах запалити негаснучу свічку
І віру всесильну в ясні почуття!
Самотнім підтримка до болю незвична,
Їм складно довіру впустити в життя...
[FEMALES]
Та в серці насправді, мов крихітні діти,
Бажають обіймів ласкаво-міцних!
Ми маємо світло-давайте ж світити!!!
Хай осінь незмінно закохує всіх...
[CHORUS]
Щасливі не бачать брудної погоди...
Самотність- ганчір'я в людей на очах...
Давайте повернем загублену вроду
Осіннього дива в їх спраглих серцях!