Lyrics

Я в броніку, ти — з телефоном в руці,
"Богдан не спить", — і я знов на нулі.
Твої "я занята" — як постріли в ніч,
Але знаю — без тебе я просто ніхто.

Між нами екрани, стіни, фронти,
Але в кожному слові — ми все ще "ми".
Я зриваюсь на крик, ти мовчиш із теплом,
Бо не всім вдається будувати дім під вогнем.

Альона, я іноді злюсь,
Ти мене або в дурку, або в яму, — клянусь.
Але кожен твій мат, кожен "шо ти там, блін?"
Це мій GPS, що веде мене в дім.
Альона, тримай, я ще трохи поживу,
Бо люблю тебе, навіть коли кричу.

Твій суржик — мов пісня, що ріже й лікує,
Твої "швидко лягай" — краще будь-яких куль.
Мене бісить, коли ти не кажеш "люблю",
А потім дивлюсь — і ридаю в бою.

Я ж пам’ятаю, як ти не спала ночами,
Як ти трималась, поки світ валився к чортам.
Я живий — бо ти в мене є, Альоно,
І кожна твоя сльоза — мій закон.

Альона, я іноді злюсь,
Ти мене або в дурку, або в яму, — клянусь.
Але кожен твій мат, кожен "шо ти там, блін?"
Це мій GPS, що веде мене в дім.
Альона, тримай, я ще трохи поживу,
Бо люблю тебе, навіть коли мовчу.

Коли повернусь — не сварись від порогу,
Я з фронту до тебе, не до психлогу.
Обійми, накрий, хай хоч світ здуріє —
Але вдома ми будем, як тільки згорить ця війна.

Альона...
Я йду крізь усе,
Щоб ще раз сказати — люблю тебе.