Lyrics

Він прийшов у підрозділ, де всі були свої,
Та багатьох уже немає — лише пусті місця в строї.
Перший виїзд, перший зліт, і надія в очах,
Та вже завтра його «бог» залишиться лише у снах.

Вітер свистить, несе пил у темряву,
Янкі знову копає, бо більше не може літати.
В очах його блиск, у руках його гнів,
Та серце вже мовчить, не хоче кричати.

Були втрати, були прильоти, шпиталь і знову дрон,
Та азарт змінився на втому, і не відчував більше погон.
Вибухи більше не страшні, а тиша лякає сильніш,
Відпустка вдома — найгірше, що може буть, лиш кричи і диш.

Вітер свистить, несе пил у темряву,
Янкі знову копає, бо більше не може літати.
В очах його блиск, у руках його гнів,
Та серце вже мовчить, не хоче кричати.

«Вова двісті» — в телефоні один рядок,
В кімнаті тиша, лише серце зробило крок.
Життя триває, та вже не так, як було,
І тільки дзвінок малого тримає його.

Вітер свистить, несе пил у темряву,
Янкі більше не хоче, та все ще тримає удар.
В очах його тінь, у серці його біль,
Та він все ще тут, хоч втомився від ігор війни.