Lyrics

Вітер несе дим…
Час застиг, мов кадр на плівці,
Ти сидиш у тиші,
А я горю, мов безодня.

Твій світ — лате з пінкою,
Мій — попіл… і тінь.
Ми в різних реальностях,
І немає дороги між.

Ти питаєш:
«Чого ти мовчиш?..»
А я чую дрон —
Його клацання — наче вирок.
«Чого не дзвониш?..»
Кожен дзвінок —
Як тиск на рану,
Як подих серед попелу.

«Ти ж герой…»
А я тримаюсь…
Бо немає куди падати.

Ти — у світлі,
Я — в тіні.
Ти дивишся в небо,
Я в землю, де згасли дні.
Твій світ цілий,
Мій — розбитий, мов скло…
Між нами —
Прірва… і тиша.

«Як там зарплата?..»
Я сплю на холоді,
Доїдаю сухпай.
«Ти потрібен країні…»
А я — в тиші,
Де вибух — це відповідь.

«Скоро повернешся…»
А я думаю про тих,
Хто вже не дійшов.
Тут кожна мить —
На межі.
А там — спокій,
Що не доходить до нас.

«Чому мовчиш?..»
Бо бачу нічне небо,
Що палає без надії.
«Там же спокійно…»
Спробуй запитати
Тих, хто став
Лише пам’яттю.

Не шукай мене
У віддзеркаленнях миру —
Я тінь,
Що йде під землею.

Це не мир…
Це розлом.
Ти живеш…
Я бачу, як горить все під нами.
Я не повернусь…
Бо залишив себе
В огні,
У снігу…
У сні…