Lyrics

Пєски… Водяне… двадцять два місяці під градом…
А ти в кабаках ховався, думав пронесе?
Тепер слухай…

Каспер не привид — він у кожному бою,
Під ногами пекло, та не став на колію.
Донеччина, шепоче смерть, але я йду,
В кожнім пострілі — любов до простого народу.

Бачив, як горить земля, як брат лежить без слова,
Як небо реве, а серце вимагає нового.
Я вернувся — не щоб спати, не для кабінетів,
Я в поліції тепер, бо там треба світла більше, ніж в окопах.

Я не забуду, хто тікав, коли гули гради,
Хто в тилу сидів, крав, під охороною зради.
Всіх на війну — час платити за страх,
За кожен крик дітей, за кров, що в моїх снах!

Глянь мені в очі, скажи, що ти мужик,
Коли я у багні, ти ховався за ланч і тик.
Вигорає темрява — я тут, не зник,
Каспер не привид — я твій справжній суд і крик!

Тепер я в формі, але це не броня —
Це віра в тих, хто тримав фронт без дна.
Не за пагони, не за посади, не за премії,
Я за брата свого, за кожного, хто з землею в темряві.

Я бачу обличчя, що продавали страх,
Я знаю кабінети, де кров на руках.
Виведу всіх на світло — вам не сховатись,
Бо справедливість — це не слова, а мої дії і дратва.

Я не забуду, хто тікав, коли гули гради,
Хто в тилу сидів, крав, під охороною зради.
Всіх на війну — час платити за страх,
За кожен крик дітей, за кров, що в моїх снах!

Вас не врятують стіни, не врятують зірки,
Я несу правду, як кулю, у ваші кишки.
Безвершенко — це ім'я як грім,
Каспер йде — і тіні тікають від світла в дим.

Тут стою я — з простих, але стіна.
За тих, хто не дожив, за тих, кого війна.
А ти думав проскочити? Тепер не пройде…
Бо війна для всіх… слухай серце, а не «погони».