Пісок 1

Lyrics

А час- всього лише пісок, Який біжить кудись без спину У нас між пальців...Кожен крок, Який ми робимо- хвилини... І кожен подих- також мить... А кожна мить-піщинка часу ... Яку не вдасться зупинить, Або утримать в міцно наших Надійно стиснутих руках... Які б зусилля не робили, Вона розчинеться в роках... І повернути вже не сила... Та в тому й цінність від життя! І справжня мудрість- зрозуміти, Що час біжить без вороття! І маєм серцем дорожити Ми кожним подихом і днем ... Пісщинки- миті цінувати... А ми, їх сиплячи, живем... А ми втрачаєм так багато... Кидаєм жменями пісок Бездумно з легкістю на вітер! Той скарб, що дав так щедро Бог, Ми відпускаємо летіти У порожнечу...На сварки, На біль, образи, на провини, На темні в головах думки Ми витрачаємо години... Безцінний час іде на те, Щоб нарікати і жалітись... На щось безглузде і пусте... І ми не хочемо спинитись, Щоб зрозуміти ту ціну Одної миті- крихти часу... Її незрима таїну... Вона- можливість! Диво наше! Ми можемо витратить її На світло радості й кохання... Лишити спогадом в собі, Як щось безцінне і останнє... Впустити лагідно з руки... І перед тим її відчути, А ми все робим навпаки... Жбурляєм жменями ...Забутих Назавжди митей- океан! Ми їх кидаємо на вітер... І наша впевненість-капкан! У тім, що вічно будем жити... У тім, що час- це просто час, Звичайне слово і не більше... Він є для когось, не для нас, А ми є винятком- ми інші... Якби збагнули, що живем Ми не по нашій волі...Божій! То дорожили б кожним днем! Ніхто не відає, що кожен Момент життя спроможний стать Останнім подихом людини... Чи стали б марно витрачати Свої вже злічені хвилини, Якби ми знали, що життя Скінчиться ввечері сьогодні? Ми б не ховали почуття! І не жбурляли б у безодню Пісок часу...Ловили б мить! Ніколи б час не витрачали На те, чим серце не горить... Натомість-рідним дарували! Тоді поменшало б сварок, Порожніх слів, страху, образи, Гірких нав'язливих думок... На них б не стали крихти часу Свої останні витрачать... Якби лиш знали, що скінчиться Життя вже завтра...Цінувать Його зуміли б научиться! А так- жбурляємо пісок... В гонитві світом забуваєм, Що тільки Бог, єдиний Бог Кінець шляху людського знає... В одних попереду роки, У когось- дні, а в інших- миті... Ми не зупинимо піски, Але спинити можем вітер! Точніше- свій невпинний біг, Часу бездумне марнотратство... У когось день, у когось рік... Та навіть мить- уже багатсто! В нас є цей день і ми живем! І хай часу не зупинити, Якщо ціну його збагнем, Збагнемо й диво...Диво-жити! Ми зможемо миті обернуть Тоді століттями, віками... Можливо, в тому справжня суть, Аби залишити пісками Не просто купу на землі, А серцем створену картину! Лишивши спогадом на склі, Малюнок вічності-людину...