Lyrics

Пробач, але дивним буде це прощання.
Не так хотів я це життя прожити
Та доля вирішила - саме так.
По перше - вибач, не встиг багато,
І різними були причини цьому.
Десь не хотів, а десь не міг…
Не міг спокійно навіть говорити,
Казав: "зв'язку нема",
Чи "дуже зайнятий я зараз - пізніше, якось, наберу".
Насправді ж, ти була найкращою у всьому,
Найкращим другом, найкращою "малою",
З якою, вірним був, завжди.
Повір мені, хотів я набагато більше:
Часу проведеного разом,
Розмов, прогулянок, побачень.
І набагато більше хотів розповідать, останнім часом, та не міг.
Хотів дітей, я кілька в домі
Й кота чи пса хотілося мені
Та зараз, я мабуть зійшов я з глузду
Бо зараз - найжахливіша картинка в голові.
Сиджу у цьому бліндажі під обстрілами градів,
І маючи старлінка - не напишу тобі….
Не можу я, не вистачає духу…
Не можу навіть написать, не те що подзвонить…
Я просто хочу зберегти хоч те що є,
Для тебе - бо мені вже не до цього…
Не треба все мені уже.
І це не значить що мені ти вже не треба,
Чи що тебе я більше не люблю.
Бо я кохав й кохати буду лиш тебе.
Не кину я тебе, навіть із неба буду приглядати.
Чи ж навіть з пекла я найду дорогу, щоб бачити як ти живеш…
За сина - не скажу нічого,
Лише надіюсь що зараз ви удвох, і ви щасливі
І щастя це у вас на все життя.

Пробач мене, я не закрився у собі
Лиш, помилково відштовхнув усе що дороге