Lyrics

Ти питаєш, чому не беру я шапку,
А я мовчу, бо це не твоя задача.
Кажеш: "Ти ж в армії, маєш бути крутим",
А я подумки рахую, хто вийшов живим.

Ти питаєш: "Що за форма? Вона ж не нова!"
А я згадую, як тікав від дронів слова.
Кажеш: "Чому мовчиш, про війну не розказуєш?"
А ти чи знаєш, як це — бути віч-на-віч?

Ми різні світи — ти каву у центрі,
А я між вогнів, де пекло і втрати.
Ти бачиш новини — я бачу окопи,
І в цій тиші між нами гудуть метрополії.

"Чому не посміхаєшся? В тебе ж все добре!"
А я пригадую обличчя друга хоробре.
"Ти ж повернувся, чого ти такий злий?"
А я мовчу, бо тягар цей мій.

Ти питаєш: "Чому мовчиш, коли всі радіють?"
А я бачу кулі, які повз летять з надією.
Кажеш: "Тут все нормально, життя йде далі,"
А я бачу ті міста, які стоять у проваллі.

Ми різні світи — ти каву у центрі,
А я між вогнів, де пекло і втрати.
Ти бачиш новини — я бачу окопи,
І в цій тиші між нами гудуть метрополії.

Ти кажеш: "Забудь, все минуло давно",
А я згадую друга, що йде в полотно.
Ти бачиш комфорт, а я — вибухи в сні,
Між нами стіна, хоч на одному ми боці.

Ми різні світи, але з одного неба,
Я не вимагаю ні сліз, ні прощення.
Просто пам’ятай: за твою каву і хліб
Хтось віддав щось важливіше за себе.